Я називаюся Юрій Миколайович Олійник.
Принаймні так зазначено в документі під назвою “паспорт”, якого мені видали, коли порахували нібито мені 16 років. Проте я не вважаю, що “Юрій” – це моє ім’я. Радше це ім’я одного зі святих у християнській релігійній традиції. Тобто я не знаю точно, як мене звуть. Моє ім’я – це лиш ім’я християнського святого.

Мені розповіли, що я народився 20 вересня 1956 року о 22:00 у пологовому будинку м. Луцьк Волинської області, що на той час входила до складу УРСР. Однак сам я цього не пам’ятаю. Цілком можливо, що я ніколи і не народжувався. Цілком можливо, що я існував (існую, існуватиму) вічно. Принаймні під ім’ям Олиян мене згадувано в “Пурунануру” – одному з найдавніших зведень тамільських поем і легенд, укладеному в період між ІІІ ст. до н. е. та І ст. н. е. Тому не дивно, що про мене згадує і давньоримський комедіограф Плавт, що жив у ІІІ-ІІ ст. н. е., у комедії “Пунієць”…

Моя соціальна роль на сьогодні: письменник, редактор і перекладач україномовних, англомовних і російськомовних текстів.

Моє соціальне кредо: я люблю всіх, але не всі мені подобаються.

 

 

 

 

Симультанная история

Симультанная история

Публіцистика

Публіцистика

Люди і дерева

Люди і дерева

Кіт і медуза

Кіт і медуза

Берег мандаринових гаїв

Берег мандаринових гаїв

Бушмени

Бушмени

Хроніка Абсурду

Хроніка Абсурду

Інферналії

Інферналії

Дерева ростуть до зірок

Дерева ростуть до зірок